Що відбувається з суспільною свідомістю, козаки – це міф чи історія?

5 липня 2018 10:18
Що відбувається з суспільною свідомістю, козаки – це міф чи історія?
В Україну зі своїм першим візитом приїхав американський дослідник, політолог Річард Арнольд, який вивчає українське козацтво, зокрема, в сучасному контексті. Серед іншого, американського вченого цікавлять «сучасні рефлексії козацтва в умовах російсько-українського протистояння» – саме так звучить тема його теперішнього дослідження. До цього 36-річний доктор університету Muskingum з американського штату Огайо вже кілька разів побував у Росії, на колишніх козацьких теренах, і має на меті порівняти ставлення до історичного феномену козацтва в Україні та Росії.

У Дніпрі своє знайомство з історією «краю п’яти Запорозьких Січей» дослідник розпочав з відвідин фортеці Стара Самарь та зустрічі з українськими колегами. Візит відбувається за підтримки історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та КП «Етнографічні парки Дніпра».

Чому саме така, не надто популярна серед західних дослідників тема – козацтво, – захопила американського вченого, які висновки для себе він вже зробив і як ставиться до сучасного збройного протистояння, яке триває на сході України, між українськими урядовими військами та російськими гібридними силами – про все це Річард Арнольд розповів в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода.

– Чому вас зацікавила саме ця тема – українське козацтво? Як довго ви нею займаєтесь?

– Я займаюсь вивченням явища неокозацтва (або відродження козацтва) вже певний час, приблизно три роки. Коли я писав мою першу книгу, там була частина, присвячена темі відродження козацтва на Кубані та в Ростові. Я думаю, що це дуже цікаво – вивчити цю тему в Україні. Як я зрозумів, козацтво було дуже оригінальним явищем в українській історії.

Річард Арнольд з українськими колегами

– Як ви вперше дізнались про козацтво?

– По –перше, ще в дитинстві я дуже цікавився історією, особливо історією Наполеонівських воєн. У цьому конфлікті козацтво відігравало важливу роль. По-друге, моя попередня книга була частково присвячена козацтву в Краснодарському краї.

– Вас більше цікавить історичне козацтво чи сучасне? Що ви побачили вже в Україні?

– Сучасне. Мені цікаво, як люди використовують образ минулого в сучасному. Наприклад, відображення минулого в назвах сучасних вулиць. Я також знаю, що є закон про зміну назви регіону – Дніпропетровську область на Січеславську. Це цікаво: що відбувається з суспільною свідомістю, козаки – це міф чи історія?.. У Росії є історія, в України є ця історія. Для мене як політолога цікаво це порівняти, важливо дізнатись, як люди в Росії хочуть використовувати цю тему і як люди в Україні хочуть її використовувати.

– Де саме в Росії ви були? Тема козацтва там популярна?

– В Росії я був багато разів. Дон, Кубань, Єкатеринбург, Самара… Ця тема там популярна, навіть в Татарстані, мусульманському регіоні, є відродження козацтва. Мої колеги з Росії сказали мені, що це дуже популярна тема. Мені здається, це відбувається тому, що держава це підтримує.

– А в Україні?

– Тут, в Україні, мені цікаво, як люди використовують імідж козаків. Козаки як захисники України, козаки як щит України… Складне для мене слово «оселедець». Люди з українського боку, які беруть участь в конфлікті на Донбасі, носять «оселедець». Не всі, але дехто. В Росії я цього не бачив.

Мені здається, в Україні є новий інтерес до власної історії, особливо інтерес до історії часів Російської імперії. Я думаю, що для українського народу це спосіб віддалитись від російського народу. Самоідентифікація. Є теорія про banal nationalism («банальний націоналізм»). Мені цікаво, наприклад, що люди хочуть змінити назву вулиці, району, регіону…

– Ви бачите таке явище в Україні? Це негативне чи позитивне явище?

– Не можу сказати про всю Україну, але в Дніпрі воно є. Це позитивне явище.

– Які в Україні у вас плани?

– У Дніпрі – зустрічатись з сучасними козаками, відвідувати музеї, об’єкти, пов’язані з козацтвом. А потім я буду в Запоріжжі й Києві.

– Ви вже публікували дослідження на тему козацтва?

– Так, я публікував статті в декількох журналах на тему відродження козацтва на Кубані. На Кубані є козацька самоідентифікація, є імідж регіону як козацького, але більшість людей сприймають сучасних козаків як ряджених, як нереальних персонажів. Я думаю, це щось на зразок того, як в США люди носять костюми часів Громадянської війни. Схоже на спектакль.

– А хто фінансує ваші дослідження?

– Я отримав маленький грант від свого університету Muskingum. Я буду публікувати статті і мені хочеться написати книгу. Це буде моя друга книга. Перша була про етнічне насилля і російський націоналізм.

– Це буде для вузького кола фахівців чи для масової аудиторії?

– Для вчених. Дуже специфічна тема. Але іноді я пишу статті й для широкої аудиторії, наприклад, для The Washington Post та інших засобів масової інформації. У мене є колеги, які вивчають цю тему, у Гарварді, інших університетах, вони допомагають мені.

– А де ви вивчили російську мову?

– Я вчив російську мову, коли був аспірантом в державному університеті в Огайо. Щоб отримати ступінь доктора в США, треба три роки навчатись, здійснювати дослідження, отримувати навички. Мені завжди була цікава Росія, Східна Європа загалом, і я вирішив вивчати російську мову, вона мені потрібна для моїх досліджень.

– Наступне питання, можливо, прямо не пов’язане з темою вашого дослідження, але як ви особисто ставитесь до того, що зараз відбувається на сході України?

– Я думаю, що це – велика трагедія, дуже сумна ситуація. Мені здається, що це – продукт уряду Росії. Майдан в Україні був прикладом для російських людей. І президент Російської Федерації і його режим подумали: «О, потрібен конфлікт, щоб розпалити в нації гордість і відволікти увагу людей на зовнішню політику». Це – звична тактика, політика. Я звернув увагу на Маргарет Тетчер, війна 1983 року проти Аргентини, яка відволікала від економічних проблем, з якими стикалася Велика Британія в той час…

Зараз посольство США попереджає наших громадян про те, щоб не відвідували Донбас, навіть сусідні регіони, навіть Дніпро, Запоріжжя. Але тут спокійно.

Я не думаю, що Путін під час Чемпіонату світу з футболу піде на ескалацію конфлікту. І далі, думаю, теж ні. Це 2014 року українська армія була слабкою, а зараз вона сильна, професійна. Мені здається, головна мета режиму Путіна – якомога довше бути при владі.

– Щодо досліджень, ви збираєтесь і надалі їздити в Росію?

– Це питання коштів.

– Як сприймає ваша родина ваші поїздки?

– Я – англієць, але живу в США,бо одружився з американкою. У нас троє маленьких дітей. Дружина мене в усьому підтримує. Вона розуміє, що для мене важливо зробити хороші дослідження, хороші публікації. В нашому університеті може бути новий курс – «Конфлікт між Росією і Україною» або «Ситуація на Донбасі».

Джерело: Радіо свобода
Читайте також