Наркотичне "мистецтво" на стінах: кому це треба і як з цим боротися

13 липня 2018 14:06
Наркотичне "мистецтво" на стінах: кому це треба і як з цим боротися
Стрімкий розвиток інформаційних технологій призвів до того, що у сучасному світі людина буквально оточена різноманітними ресурсами, які дозволяють мінімізувати контакт з партнером по спілкуванню. Разом із цим до останнього часу не існувало ресурсів, які б були одночасно і швидкими і анонімними.

Цю ситуацію виправив відомий у світі програміст Павло Дуров, який після продажу популярної соціальної мережі “Вконтакте” виділив фінансування на створення та підтримку нового месенджеру Telegram. При потребі, месенджер забезпечує повну приватність для своїх користувачів. Втім, благими намірами розробників Telegram поряд із рядовими юзерами, сьогодні користуються тисячі злочинців, для яких нова програма є лише інструментом для максимально безпечного розповсюдження наркотичних речовин.

Більшість мешканців Дніпра вже встигли помітити, що протягом останніх двох-трьох років фасади будівель у місті заполонили написи з “асортиментом” психоактивних речовин та адресами Telegram-каналів наркоторговців, які їх збувають.

З першого погляду може здатися, що розміщуючи свої адреси на стінах будівель, наркоторговці повністю здають себе правоохоронцям, тож поліції залишається лише відслідкувати їхні зв’язки та затримати на гарячому. Втім, система розповсюдження влаштована таким чином, що продавець наркотиків виступає лише “диспетчером”, який лише направляє клієнтів до місця, де захована так звана “закладка”. Для більшого розуміння сучасної методології розповсюдження психоактивних речовин, її можна розбити на окремі складові:

1. Потенційний клієнт бачить адресу наркоторговця, переходить за посиланням
2. Клієнт обирає потрібний товар на каналі і залишає заявку
3. Торговець заздалегідь ховає товар у місці, яке відомо тільки йому (це може бути і попередньо заготовлена "закладка")
4. Клієнт переводить гроші за товар на картку постачальника
5. Протягом 1-2 годин клієнту надсилають адресу та фото місцезнаходження “закладки”
6. Клієнт приїжджає та забирає товар

Як бачимо, факту безпосереднього процесу прийому-передачі наркотиків немає, тож правоохоронцям майже неможливо зловити фігурантів під час продажу речовин. Окрім цього, якщо звернутися до кожного пункту окремо, учасників “товарообігу” дуже важко пов’язати між собою.

По суті, встановити особу, яка продає наркотичні речовини, не є можливим через її дистанціювання від клієнта та убезпечене отримання коштів, яке також доволі складно прив’язати саме до одного конкретного випадку збуту.

Навіть якщо правоохоронці використовуватимуть підставного замовника, дізнатися де саме буде “закладка” і коли туди прийде постачальник — теж не є реальним і тому продавець вкотре знаходиться поза “небезпечною зоною”. До того ж, наркоторговці без будь-яких труднощів змінюють мобільні картки 1-2 рази на тиждень, що є черговим ускладненням для правоохоронців.

Варто зазначити, що описана вище схема — найпростіша серед тих, які сьогодні діють на вулицях Дніпра. У коментарі журналісту Дніпрограда, колишній розповсюджувач психоактивних речовин Роман розповів, що у більшості містах України діють цілі угрупування по 10-20 людей, які займаються саме такими схемами. Кожен із учасників таких груп працює відокремлено і має свою роль.

“Все залежить від масштабу діяльності. У дрібних групах працює до п’яти осіб. Голова отримує товар “зверху”, фасує та залишає роздрібні партії у “закладках”, звідки їх забирають “ходоки”, які потім по замовленню розносять по району пакетики для клієнтів. Після цього вони віддають певний відсоток голові, а “навар” залишають собі”. І так по колу.”, - розповів Роман.

Він також додав, що “ходоки” з часом можуть легко піднятися по ієрархії та при умові достатнього заробітку створити власну “ мережу роздрібної торгівлі”.

Найбільш популярними наркотиками для розповсюдження наразі є дешеві спайси, солі, різновиди канабісу, а також синтетичні наркотики — амфетамін, марки і так далі. Рентабельність такого бізнесу залежить від асортименту та масштабу власної мережі.

“Якщо розцінювати це як метод додаткового заробітку і не “напрягатися”, можна спокійно заробляти 3-4 тисячі гривень на місяць. Це якщо обмежитися травкою, яка коштує в межах 150-250 грн. Амфетамін набагато дорожче, тож і “навар” більший”, - зазначає Роман.

Що стосується роботи правоохоронців, то колишній торговець повідомив, що “прогоріти” можна лише у двох випадках — або випадково під час процесу закладання наркотиків для клієнтів, або ж по наводці “на хату” когось із знайомих.

Наразі правоохоронці дійсно не мають дієвого механізму боротьби з такою формою розповсюдження наркотичних засобів. Поліцейські вимушені проводити показові акції, які покликані лише тимчасово прибрати рекламу наркотиків зі стін — тобто боротися із симптомами, а не джерелом хвороби.

До цього долучаються і громадські активісти різноманітних рухів. Одна із останніх таких акцій охопила одразу чотири райони міста Дніпра: Новокодацький, Соборний, Центральний та Індустріальний. Небайдужі дніпряни зафарбовували написи реклами продавців заборонених речовин прапором України та попутно закликали мешканців міста приєднуватися до боротьби з написами на стінах.

Проблема реклами наркотиків набула таких масштабів, що  начальник інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради Руслан Мороз у соцмережі разом із мешканцями почав шукати оптимальний метод боротьби з наркопропагандою. Втім, наявні українські практики займатимуть колосальні ресурси комунальників.

“Був запропонований такий варіант боротьби з написами, суспільно-зожний, але на жаль він не підходить. Перше, не виконується основне завдання Інспекції, привести поверхню в початковий стан. І друге, найгірше - на замальовування ста написів йде величезна купа часу, в тому числі і організаторів, а на їх нанесення - пара годин хитання вулицями одного малолітнього ідіота”, - зазначив Руслан Мороз.

У свою чергу, громадські активісти пропонують комплексний підхід до цього питання.

“Все починається з нас. Боротися може кожен: По-перше, інформувати адміністрацію соціальної мережі або відповідного сайту/видання про наявність такої реклами - функція "поскаржитись" або через "контакти" відповідного видання/сайту. По-друге, інформування правоохоронних органів - бажано скріни із телефонами або посилання на аккаунти. По-третє, у разі потреби можна створити сайт або щось подібне та збирати подібну інформацію для подальшої передачі правоохоронним органам від усіх заявників, але для цього потрібна ініціативна група/організація. Разом із цим, треба розуміти, що будь яка самодіяльність, а саме: зустрічі, закупки тощо – небезпечні та не будуть вважатись доказами під час судового процесу”, - розповіла Лілія Вірьовкіна, голова громадської організації “Ти потрібен Україні”.

Як бачимо, проблема торгівлю наркотичним речовинами через месенджери та соціальні мережі стала серйозним викликом для українського суспільства. Законодавство України не має достатніх важелів впливу, які б у сучасних умовах змогли дієво протидіяти розповсюдженню наркотиків через всесвітню мережу. Втім, боротьба з наркоторгівлею це справа не лише поліції чи СБУ, це — справа усього громадянського суспільства, яка має не обмежуватися лише зафарбовуванням реклами, а виходити на більш широкий рівень — пропаганду здорового способу життя, виховування відповідних цінностей та моральних орієнтирів у молодого покоління тощо.

Читайте також