Славний Борисфен чи зелене болото: що чекає Дніпро у майбутньому

20 липня 2018 14:04
Славний Борисфен чи зелене болото: що чекає Дніпро у майбутньому
Вода — одна із основ будь-якої економіки світу, адже цей ресурс з господарської точки зору вирішує цілий пласт фундаментальних питань людського життя. Наявність достатньої кількості водних ресурсів відкриває перед країною можливості реалізації комплексу енергетичних, туристичних та інфраструктурних проектів.

Україна — одна з найбагатших держав Європі в плані забезпеченості прісною водою, втім, протягом останніх років стан річок та озер в країні поступово наближається до критичного. Зокрема, у Дніпропетровській області річка Дніпро — головна артерія держави — почала цвісти вже на початку червня, набувши при цьому токсичного зеленого кольору. Очевидно, що р. Дніпро опинилася на межі своїх можливостей і без зовнішнього втручання з боку держави у найближчий час її чекають сумні результати.

Цю проблему розуміють як громадські активісти та експерти, так і державні органи усіх рівнів. Зокрема, на початку липня, на Дніпропетровщині відбувся перший міжнародний форум “Борисфен-2018”, одна із головних тем якого була присвячена саме питанню належного використання водних ресурсів України. Фахівці акцентували увагу на тому, що наразі притоки Дніпра стрімко деградують та зменшують свій внесок у русло головної річки України. Окрім цього, сама річка Дніпро перегороджена декількома дамбами, які не тільки сповільнюють циркуляцію води, а і унеможливлюють рух живих організмів впродовж усього русла. Разом із продуктами людської життєдіяльності ці фактори поступово перетворюють Дніпро у застійне болото.

Заступник голови Дніпропетровської обласної ради Валерій Безус під час форуму “Борисфен-2018” зауважив, що не дивлячись на загальне розуміння проблеми, єдиного підходу до вирішення наявних проблем і розробки стратегії розвитку у сфері водних ресурсів в Україні наразі немає.

“Особисто мені здається, що сьогодні головна проблема полягає в тому, що до цього питання в принципі немає достатньої уваги. Її приділяють іншим сферам екології, наприклад повітрю. Нас постійно турбують екологи щодо викидів в атмосферу, але питання стану водних ресурсів майже нікого не цікавить. Раніше я думав, що така ситуація скрізь, але поспілкувавшись з німцями, я дізнався, що в них все навпаки. Вода — головний пріоритет для них. Я думаю, що тут головною причиною є наш пострадянський менталітет, який не дає зрозуміти просту річ — вся екологія є загальною, предметною, а не сферою діяльності якоїсь “партії зелених”. До того ж, в плані водозабезпечення ми не маємо жодних планів та загальнодержавної стратегії, яка б дозволяла нам розраховувати на певні умови у майбутньому та відповідно до цього бути впевненими у подальших кроках", - поділився своєю думкою Валерій Безус.

У світлі останньої кризи з забезпеченням українських підприємств хлором, особливу увагу варто звернути саме на те, що якість водоочищення залежить не тільки від наявності реагенту, а і від того, якої якості вода надходить на водоканали. Не дивно, що через високий рівень забруднення річок, водоочисні підприємства вимушені витрачати значно більше ресурсів на очищення прісної води від шкідливих речовин. Відповідно, покращення стану водних ресурсів призведе до поліпшення економічної ситуації на водоканалах, які у своїй більшості перебувають у занепаді.

Дніпроград отримав коментар від Команди підтримки реформ при Міністерстві екології та природних ресурсів України, в якому докладно розповідається про наявні проблеми та плани уряду щодо водних ресурсів України. У Мінприроди стверджують, що каскад дніпровських водосховищ має як позитивні, так і негативні сторони.

Зокрема, будівництво дамб дозволило створити додаткові ємності для накопичення великих обсягів води. Для поліпшення забезпечення водою посушливих регіонів загалом в Україні створено понад 1160 водосховищ загальним об’ємом близько 55 куб. км. Значною є також мережа магістральних каналів (понад 1,0 тис. км) і водоводів (понад 2,0 тис. км). Це дає змогу перерозподіляти по території країни відповідно 3 куб. км. і 12 куб. км води щорічно. Враховуючи те, що площі зрошувальних земель на середину 2018 року сягають 500 тис. га, проти існуючих 2,65 млн. га на початку 2000-х, у міністерстві заявляють про достатність водних ресурсів в Україні.

Додатково каскад дніпровських водосховищ дозволяє оперативно забезпечити окремий регіон України водою у разі посухи чи інших надзвичайних ситуацій.

Окрім цього, розроблений Мінприроди та Мінагрополітики за підтримки Світового Банку, проект Стратегії зрошення та дренажу в Україні до 2030 року в Україні заявляє про те, що в країні не існує загрози погіршення забезпечення водними ресурсами населення і галузей економіки в цілому та на проведення заходів з відновлення та розвитку зрошення і дренажу зокрема. За інформацією Мінприроди, вказана Стратегія, навпаки, пропонує збільшення використання водних ресурсів на потреби сільськогосподарського виробництва.

Проте, представники уряду звертають увагу і на те, що на стан водного господарства впливає і варварське ставлення до використання води з боку фермерів та підприємств.

“Водночас в українців має сформуватись розуміння того, що неналежна сільськогосподарська практика є найбільшою убивцею водойм України. Недотримання режимів водоохоронних зон, ігнорування вимог до встановлення прибережних захисних смуг, тощо, призвели до обміління й поступового зникнення тисяч малих річок України, а вплив зміни клімату значно прискорив цей процес”, - зазначають у міністерстві.

Разом із тим, одним з найбільших недоліком створення рівнинних водосховищ є затоплення величезних площ земної поверхні, (усього дніпровськими водосховищами затоплено 709 900 га земель). На сьогодні загальна площа дніпровських водосховищ сягає 6950 кв. км.

До того ж на гідротехнічних спорудах України відсутні обхідні канали для забезпечення міграції риб.

“Дійсно, споруджені греблі є непереборною перешкодою на шляху водних живих організмів, саме тому екологізація наявної гідроенергетики є важливим завданням України на майбутнє. Створення величезних площ, затоплених водою призвели і до зміни рівня ґрунтових вод, тож на сьогодні жителі Придніпров’я мають таку проблему, як шкідлива дія вод, що проявляється у локальних підтопленнях, затопленнях тощо”, - додають представники Міністерства.

Ця проблема змушує витрачати колосальні кошти на постійне відкачуванння води та пониження рівня ґрунтових вод, а потреби перекачки води деяких притоків Дніпра у водосховище (у випадках коли рівень води у водосховищі є вищим, за рівень води у притоці) призводять до значних енергетичних затрат. Єдиний вихід з цієї ситуації — модернізація насосних комплексів та подальше зменшення витрат на енергетику.

Неефективна очистка міських стічних вод (особливо щодо сполук нітрогену і фосфору), скидання неочищених та недостатньо очищених зворотних вод, відсутність будь якої очистки стічних вод у невеликих містах, дифузне забруднення ґрунтових вод, насамперед внаслідок сільськогосподарської діяльності та у місцях зберігання відходів – усі ці та багато інших факторів також призводять до деградації водних та навколоводних екосистем.

Поява каскаду водосховищ змінила не тільки екологічне та економічне обличчя України, а і культурно-історичне. Зокрема, під водами одного із водосховищ поховані неповторні пороги. Дніпрові пороги - це унікальне творіння природи, яке у свій час захоплювала мандрівників. Окрім цього, вони мали унікальну екосистему, яка включала в себе різноманітні види живих створінь та рослинності. Пороги також формували природнє середовище і навколо себе, що викликало неабияку зацікавленість з боку науковців та краєзнавців. Через будівництво ДніпроГЕС, сьогодні вони поховані під водами Дніпра.

Втім, під егідою Дніпропетровської обласної ради був створений унікальний одноіменний природній заповідник, що включає в себе значні території навколо затоплених "сходинок" річки на території області.

Разом з порогами Борисфен поглинув десятки українських селищ з їхнім археологічним спадком, а також частину козацький січей, які були розташовані в районі сучасного Нікополя і знаходяться під водами Каховського водосховища.

У Міністерстві екології та природніх ресурсів наголошують, що відновлення водних екосистем, шляхом досягнення доброго екологічного стану водних об’єктів є головним завданням країн ЄС у напрямі реалізації Рамкової водної директиви ЄС. Наразі Україна започатковує перші кроки з напрацювання національного законодавства, що повністю задовольняє вимоги вказаної Директиви та дозволяє задіяти механізми інтегрованого басейнового управління водними ресурсами. Це зокрема передбачає підготовку та реалізації планів управління річковими басейнами (ПУРБ), головна мета яких – досягнення доброго екологічного стану водних об’єктів. Перші ПУРБ мають бути розроблені та подані на розгляд і затвердження Кабінету Міністрів України до серпня 2024 року.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що на вищому державному рівні процес відновлення річкового господарства України все ж запущено, не зважаючи на поточні соціално-економічні. Це дає певну надію на майбутнє як екологам, так і пересічним громадянам, які вже час від часу відчувають на собі негативний вплив занепаду українських водоймищ. До того ж, як можна побачити на практиці, питання забезпечення належного екологічного рівня протягом останнього часу охопило усі рівні українського суспільства — від зовнішньої допомоги ЄС і розробки державних урядових програм до висвітлення питання на обласному рівні і створення спеціалізованих асоціацій питної води на місцевому рівні. Тому в оптимістичному майбутньому України Дніпро та його діти-притоки мають відродити свою історичну славу та одночасно забезпечувати українців усіма економічними та інфраструктурними благами.

Читайте також